Українська 
Русский 
Досвід протидії корупції різних країн існує не тільки в нормах їхніх національних законодавств, а й у нормах міжнародних конвенцій і договорів, сформованих у тривалих дискусіях із залученням провідних експертів усього світу.
Загальновизнані розуміння корупції та найбільш ефективні системи антикорупційних заходів описані в трьох найважливіших міжнародних конвенціях: ООН проти корупції документи Ради Європи: Про кримінальну відповідальність за корупцію і Про цивільно-правову відповідальності за корупцію.
У Конвенції ООН визнають, що корупція підриває розвиток, послаблює демократію, боротьбу з організованою злочинністю, тероризмом та іншими загрозами загальної безпеки. Автори мали на меті розвивати антикорупційне співробітництво на міжнародному рівні.
Світова спільнота визнає користь від тлумачення незаконного збагачення «як кримінального діяння, що передбачає покарання». Відповідно до норм статті 20 Конвенції ООН проти корупції рекомендується, що можна визнавати незаконне збагачення підставою для кримінального покарання. Це істотно підвищує для корупціонерів ризики покарань, а тому створює і підтримує мотивацію відмови від корупції.
У Європейському Союзі введена не тільки кримінальна відповідальність за корупцію, а й цивільно-правова, тобто не пов'язана з кримінальними звинуваченнями, а передбачає розбір в судах цивільних позовів, зокрема, про порушення прав і свобод, матеріальних і нематеріальних інтересів сторін. Зокрема, цивільні позови про корупційні дії можуть подавати до судів з метою отримання повного відшкодування збитку.
