Українська 
Русский 
Автором цитати, зазначеної в заголовку, є відома особистість. Це німецький науковець, філософ-матеріаліст, суспільствознавець, політичний журналіст-публіцист, один із творців цілісної та послідовної матеріалістичної системи поглядів на світ, історію людства, а також розвиток суспільства.
Згадані ідеї назвали марксизмом. Вони стали ідеологією марксистського руху. В основі розвитку цієї системи – німецька класична філософія, англійська поліекономія та французький утопічний соцреалізм. Попри окремі критичні судження, спрямовані на Карла Маркса та його ідей, відповідно до опитування, проведеного BBC наприкінці минулого століття, він є найвидатнішим мислителем тисячоліття.
На думку фахівців, неприязне ставлення до діяльності К. Маркса в мешканців колишнього СРСР можна пояснити тим, що багато хто асоціює його винятково з комунізмом. Відповідно люди, які жили в Радянському Союзі і відчули на собі весь «смак» комуністичного режиму, тепер різко негативно можуть відгукуватися про цього мислителя. Крім того, ототожнюють відмову від вивчення Маркса із впевнених рухом у Європу. Їхня позиція зрозуміла, проте вона не є об’єктивною, оскільки сформувалася на основі бачення лише вершини айсберга. Натомість, заглибившись у деталі, знаходимо чимало нового й цікавого. Передусім варто згадати, що Маркс – представник Заходу епохи Просвітництва, тому його роботи, як і праці Арістотеля, Спінози, Гегеля – це приклади європейського мислення і розвитку.
Один із основних зразків його доробку – це «Капітал». У ньому проаналізовано особливості капіталістичного суспільства. Зазначимо, ця праця досі займає перші сходинки серед творів, які найбільше читають. І йдеться не лише про Німеччину, а й інші західні держави. У Європі ніколи не ставили знак дорівнює між істинними ідеями К. Маркса та їхньою марксистсько-ленінською (більшовицькою) версією. Відомий економіст Й. Шумпетер у ХХ столітті писав: «Між ідеями Маркса і практикою більшовиків є така сама прірва, як між релігією покірних письменників Галілеї та ідеологією середньовічної церкви».
Існує три редакції «Капіталу» та четверте видання, яке стало «канонічним текстом» з основою, взятою з другого тому. Опис процесу підрахування доданої вартості, механізму капіталістичної експлуатації та виходу з цивілізаційної кризи міститься в першому томі. Другий том присвячено обігу капіталу, а третій (незавершений і виданий після смерті К. Маркса) розповідає про «скасування капіталу як приватної власності в межах самого капіталістичного способу виробництва».
Важливо розуміти, що вивчення, звернення до ідей Карла Маркса, як і інших видатних постатей, є спробою пізнати корисні, важливі, вивчені істини, але в жодному випадку не виправдати сталінські інтерпретації цього явища, звані «совєтизованим Марксом». Як і до будь-яких знань, відомостей, потрібно знаходити раціональний підхід. Ідеться про нове прочитання К. Маркса, визнаного талановитим мислителем у багатьох розвинених країнах світу.
