Українська 
Русский 
Японська Держава
Столиця Японії - місто Токіо. Датою заснування Японії вважається 11.02.660 року до н.е. Національна валюта - японська єна. За останнім переписом 2018 року, чисельність населення країни становила 126 225 000 осіб.
Після Другої світової війни співпраця уряду з промисловцями, трудова етика, застосування високих технологій і порівняно низькі витрати на оборону (1% ВВП) допомогли Японії стати промислово розвиненою країною. Двома основними рушійними факторами для післявоєнної економіки Японії стали тісні взаємозв'язки між виробниками, постачальниками і дистриб'юторами.
Головним структурним фактором є наука і освіта, тому їм приділяється особлива увага. Відповідно до державної програми розвитку національної системи науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) був здійснений перехід від імпорту технічних досягнень в розробці власної системи НДДКР. Здійснено кардинальні заходи щодо вдосконалення підготовки кадрів і подальшого розвитку міжнародного наукового співробітництва. Були створені великі наукові центри, які займаються розробками в галузі фізики твердого тіла, атомної енергетики, фізики плазми, новітніх конструкційних матеріалів, космічних роботів і т.д. .. До лідерів світової економіки відносяться такі японські компанії, як «Тойота Моторс», «Мацусіта Електрик», «Соні корпорейшин», «Хонда Моторс», «Тошиба», «Фудзіцу» і т.д. Середній та малий бізнес ефективно функціонує в усіх сферах. Він є найактивнішим і найстабільнішим елементом ринку в розвитку конкуренції, підвищення конкурентоспроможності товару. Майже 99% японських компаній відноситься до сфери малого і середнього бізнесу. Особливо велика їх роль в автомобільній, електронній та електротехнічній галузях.
Крихітний аграрний сектор значно субсидується і всіляко захищається, тому врожаї в Японії найвищі в світі. Японія повністю забезпечує себе рисом, однак імпортує приблизно 60% продовольства.
Багато ферм обробляються, як правило, без застосування великої сільськогосподарської техніки, використовуються природні або хімічні добрива. Оскільки в країні не вистачає рівнинної землі, багато угідь розташовані на терасах на схилах гір, що також ускладнює використання техніки.
Особливості структури приватного підприємництва
Японія має відмінну від інших західних країн соціальну структуру, що характеризується дуалізмом сучасної промисловості. Основне місце в зайнятості і виробництві обробної промисловості належить дрібним і середнім підприємствам. При цьому частка дрібних підприємств не виявляє ясно вираженої тенденції до скорочення. На фоні значної кількості малих компаній швидко розвивалася концентрації капіталу в галузях важкої промисловості, що призвело до утворення гігантських об'єднань.
Особливість економічного ладу - вертикальна інтеграція фірм, їх групування, що пронизує всю систему ділових відносин у країні. Розрізняються два рівні або типи утворення економічних угруповань. Перший - традиційний для більшості західних країн. Він базується на переплетенні капіталу та особистої унії. Унікальність японської господарської системи визначається наявністю груп (кейрецу) які представляють собою об'єднання великих компаній з дрібними і середніми, що базуються на різного виду зв'язках, головними з яких виступають виробничі, обумовлені головними фірмами.
Субпідрядними відносинами охоплено понад 60% дрібних і середніх компаній обробної промисловості. Особливість даної практики полягає в тривалості зв'язків, що визначає її єдиний організаційний характер. Зараз практично жодна велика промислова компанії не існує як одинична юридична особа. На відміну від «двошарової» структури інших західних країн (ринок - підприємство), японська економічна система має три шари (ринок - група підприємств - власне підприємства). Підпорядкуванню, а не поглинанню дрібних і середніх фірм, сприяло законодавство, яке обмежувало процес централізації капіталу, передбачаючи одностайну згоду директорів залежних компаній. Крім виробничих зв'язків структуру групи цементують інші види залежностей: участь головної компанії в капіталі залежних фірм, направлення у директорат фірм представників головної компанії, надання різного роду послуг. В результаті, залежно від інтенсивності виробничих і інших зв'язків, кожна кейрецу має багатошарову, вкрай неоднорідну структуру, і при цьому дуже гнучку, де існує набір зв'язків від надто жорстких до дуже слабких. Найбільш поширена форма зв'язків вертикальна.
Своєрідність японської економічної моделі доповнюється також роллю вищих посадових осіб. За прийнятим звичаєм їхні вказівки обов'язкові для виконання фірмами. Якщо хтось їх порушує, для повчання карають одну фірму, але суворо.
Нерідко великі компанії мають декілька груп, коли поєднуються виробничі і розподільні функції. В цьому випадку торгові компанії розташовуються між головною фірмою і мережею магазинів роздрібної торгівлі. Вони зазвичай є її дочірніми компаніями і займаються організацією збуту продукції головної компанії. Головні фірми підтримують магазини ресурсами через торгові компанії і заохочують їх за підтримання цін на продукцію головної компанії. B зв'язку з тим, що кейрецу являють собою не жорстко залежну організацію, як, наприклад, вертикально інтегровані корпорації в США, а сукупність жорстких і слабких взаємозв'язків, доцентрових і відцентрових тенденцій, це дозволяє їм легше пристосовуватися до вимог зовнішнього середовища.
Система загальнодержавних планів складається з п'яти груп планів - план економічного і соціального розвитку, план розвитку і використання земель, раціонального розміщення продуктивних сил, галузеві плани, цільові загальнодержавні програми і регіональне планування. Плани і програми, незважаючи на свою індикативність, підкріплюються широким арсеналом засобів фінансового, правового та організаційного характеру, які забезпечують їхню значну ефективність і можливість реалізації.
Загальнодержавні економічні плани - це свого роду державні інвестиційні програми, що рекомендуються і підтримуються економічними і соціальними ресурсами всієї держави.
Держава є монопольним покупцем багатьох видів сільськогосподарської продукції за цінами вище світових. Ця підтримка створює штучний клімат для даної галузі. Важливе місце в системі регулювання займають процентні ставки і валютний контроль з поділом внутрішнього і світового ринків. Комітет з політики Банку Японії (вищий орган прийняття рішень банком) встановлював депозитні і позичкові ставки в межах мінімуму.
Як бачимо, розглянута економічна модель побудована на значному обмеженні дії ринкових сил.
