Українська 
Русский 
Без темної шкільної форми, суворої дисципліни та традиційних уроків... Кажуть, що має відбутися не лише реорганізація навчального процесу, а й зміна ставлення до шкільного виховання. Головне – кардинально інша філософія.
Кажуть, що тепер уроки швидше нагадуватиму гру, аніж шкільне навчання, до якого ми звикли. Тиша на уроках стане зовсім не обов’язковою, проте прийнятним буде сидіння на підлозі й різноманітна інша діяльність школярів. Починатиметься день не зі шкільного дзвінка, а зі спілкування з учителем та обговорення плану занять на найближчих кілька годин.
Це освітній експеримент. Для участі в ньому Міністерство освіти раніше відібрало 100 українських шкіл. А вже відсьогодні всі першокласники держави (майже 400 тис. осіб) на собі відчуватимуть переваги й недоліки нововведення. Головним завданням проекту є навчити дітей щодня використовувати здобуті навички для реального життя. У навчальному процесі планують використовувати усе те, з чим вихованці постійно контактують.
Учні сидітимуть обличчям одне до одного. Ігрові зони, спортивні куточки та виставки робіт школярів – те, що за новими правилами має здебільшого оточувати дітей. Прогнозують, що так виникатиме більша цікавість і жага до отримання знань.
Зміни відбудуться не лише в підготовці форми навчального процесу, а й змісту. Тепер роботу організовуватимуть так: щопонеділка для першокласників обиратимуть тему, яку вивчатимуть упродовж тижня. Цю тему інтегруватимуть у всі навчальні предмети: українську мову, образотворче мистецтво, іноземну й математику.
Обіцяють, що в умовах нової школи будуть слухати думку кожної дитини й при цьому не потрібно буде тягнути руку. Атмосфера дружньої бесіди як основа навчання. Відсутніми будуть оцінки для першокласників і домашнє завдання.
Освітній експерт Віктор Громовий зазначає, що така освітня практика існує в багатьох успішних країнах. Він каже: «Якщо дитину не мордувати оцінками і домашніми завданнями, то у неї не згасатиме пізнавальний інстинкт, який закладено від природи, вона сама хотітиме вчитися і пізнавати щось нове». Натомість не можна досвід інших держав повністю переносити на українські реалії. Тому виникає питання, чи підготовлена наша освітня система, а також ментальність до таких нововведень? «Небезпеки є. Перша – збереження директивної системи управління. Друга – вкрай низький престиж професії вчителя. Третя - більшість батьків зараз самоусуваються від ролі активного учасника освітнього процесу», – головні труднощі, які, на думку Віктора Громового, стоять на шляху впровадження нової школи.
