Українська 
Русский 
За даними Урядового порталу 2/3 випускників вищих навчальних закладів України працюють не за професією
Випускникам українських вишів часто доводиться чути про неефективність їхнього навчання впродовж 4-6 років. Мовляв, «Забудь усе, чого тебе вчили в університеті. Коли працевлаштуєшся, муситимеш здобувати всі навички по-новому» чи «Університетські знання без досвіду роботи – ніщо». Втім, переважна більшість все-таки прагне здобути вищу освіту, отримати диплом. Щоправда після закінчення вищого навчального закладу не всі задоволені отриманим результатом, а про впевненість у власному майбутньому – годі й говорити.
Чому в нашій державі склалася така ситуація? Це пов’язано з кількома чинниками. По-перше, навчальні програми перенасичені теорією, а практики – обмаль. Крім того, потрібно йти в ногу з часом, проте багато сучасних методів і технологій навчання в українських вишах досі недоступні.
Дослідник Київської школи економіки Тимофій Брік зауважує: «Багато людей не працюють за фахом. У нас апріорі освіта не відповідає запитам ринку праці. Умови такі, що зарплата не відповідає вимогам багатьох професій, зокрема, вчителів, лікарів, юристів. Пов'язано це з тим, що пріоритети ринку праці швидко змінюються. Якщо брати до уваги сферу ІТ-технологій, то побачимо, що 5 років тому саме цей фах не був поширеним, як і не були настільки розвиненими власне технології. Розвиток освітньої галузі не відповідає розвитку інституту праці. Невідповідність попиту і пропозиції – одна з найголовніших причин працевлаштування людей не за фахом».
По-друге, дається в знаки й небажання деяких викладачів змінюватися, займатися самоосвітою, вдосконалювати свої знання, аби лекції ставали цікавішими, актуальнішими, якіснішими. Гальмує розвиток і високий рівень корумпованості, нераціональне розподілення коштів на інститут освіти, низькі заробітні плати. За даними незалежної аналітичної платформи Vox Ukraine приблизно 32% освітніх коштів спрямовують не на забезпечення якості освіти, а на стипендії студентам-бюджетникам, незалежно від фінансово-майнового стану їхніх родин.
По-третє, нерідко трапляються випадки, коли вибір професії ґрунтується не на покликанні чи таланті, а порадах батьків і престижності. Відтак, для студента навчання стає мукою, а для держави цей студент – ще одним безробітним, до прикладу, інженером або продавцем із дипломом юриста.
